Середа, 21.11.2018, 18:50
Зразковий хореографічний ансамбль "АРАБЕСК"
Ніжинський Будинок дітей та юнацтва
Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 19
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ТАНЕЦЬ – ЦЕ РУХ, А РУХ – ЦЕ ЖИТТЯ!

Всі хвороби людства, всі трагічні нещастя, що заповнюють історичні книги, усі політичні помилки, всі невдачі великих лідерів виникли тільки лише з невміння танцювати.    Мольєр

Здоров’я – безцінний скарб не тільки кожної людини, а й усього суспільства. При зустрічі з близькими та дорогими людьми ми бажаємо їм доброго та міцного здоров’я, тому що це – головна умова та запорука повноцінного і щасливого життя. Воно допомагає нам здійснювати наші плани, успішно вирішувати основні життєві завдання, долати труднощі та перешкоди. Здоров’я є соціальною, економічною та політичною проблемою і над усе – основним правом людини. Глобальна вагомість й актуальність проблеми викликала необхідність ґрунтовних досліджень феномену здоров’я людини і його складників, пошуку шляхів позитивного впливу на його стан. Здоров’я слід розглядати як комплексну проблему. Дослідники прийшли до висновку, що здоровими хочуть бути всі, але не кожному це вдається. Для тих, хто слідкує за станом свого організму і хоче зберегти своє здоров’я якнайдовше, необхідно постійно піклуватися про здоров’я, яке максимально дозволяє продовжити період працездатності та повноцінного життя. На жаль, більшість людей не дотримується найпростіших норм здорового способу життя. Одні стають жертвами гіподинамії, що спричиняє передчасне старіння, інші не вміють відпочивати, відволікатися від побутових проблем. Для більшості опитаних важливіше у якийсь певний момент кинути сили на вирішення складного завдання, повністю «викластися», що створює ілюзію нелімітованості резервів організму. Регулярний контроль власного стану здоров’я для багатьох виявляється складним процесом. Для декого навіть процес піклування про здоров’я являється стресом, бо вони сприймають це як обмеження свободи, обмеження своїх бажань та звичок, нехай навіть шкідливих, «нездорових». Необхідність самообмеження заганяє у глухий кут, депресію, супроводжується пригніченим станом. Медики стверджують, що профілактиці заважає не відсутність коштів, а не бажання докладати зусиль та обмежувати себе у чомусь. Профілактика є раціональною дією. Безумовно, кожна людина – і доросла, і дуже мала – хоче почуватися сильною, бадьорою, радісною та щасливою. Найголовніше у прагненні бути здоровою людиною – це дотримання здорового способу життя. Серед найгостріших соціальних проблем сьогодення в Україні – різке погіршення стану здоров’я дітей та молоді.

Питання здоров’я дитини потребує особливої уваги, адже здоров’я дитини – найголовніша цінність за будь-яких умов життя. У гарному здоров’ї підростаючого покоління зацікавлені усі – і батьки, і вчителі, і лікарі, але практика засвідчує, що вони докладають недостатньо зусиль для його збереження. Процес формування навичок здорового способу життя підлітка дуже складний, багатоплановий і довгостроковий. Він потребує залучення якнайбільшої кількості людей. Важливо скоординувати дії педагогів, лікарів передусім – самих дітей та підлітків, адже успіху можна домогтися тільки спільними зусиллями. Однак варто відмовитись від вузького підходу: тільки лікувати, тільки навчати, тільки виховувати. Необхідна щоденна скрупульозна робота, проведена за чіткою системою при різних формах навчання та виховання. Гармонійний розвиток особистості не можливий без гармонійного розвитку власного тіла. Справжнім еліксиром молодості, чарівним засобом, який продовжує життя, робить його цікавим, є мистецтво хореографії. Заняття хореографією виробляють у людей більш позитивний образ власного тіла, що допомагає підвищити власну самооцінку. Оволодіння новими рухами і позами дає можливість опанувати новими почуттями.

ТАНЕЦЬ, ЩО ЛІКУЄ ДУШУ І ТІЛО

Танець – це твій пульс, биття твого серця, твоє дихання. Це ритм твого життя. Це вираз в часі і русі, в щасті, радості, смутку… Жак д'Амбуаз

У ХХ ст. найпоширенішим захворюванням стала гіподинамія – недостатність руху. Дуже вже знерухомленим стало наше життя. Дитина десять-одинадцять років сидить за шкільною партою, потім ще п’ять-шість років навчається у вузі. Подальше життя і робота теж не завжди вимагають руху. Від рухових навантажень звільняють людину різні механізми і машини. Проте людський організм розрахований на рух. Медики кажуть, що еластичність і міцність стінок кровоносних судин формується тільки при фізичних навантаженнях. Якщо таких немає, то нема чого дивуватися раннім інфарктам та іншим захворюванням кровоносної системи. Танець, безумовно, здатний врятувати, і рятує багатьох від цієї чуми ХХ і, ймовірно, ХХI століття. З давніх-давен люди вірили у цілющу силу танцю. Він має власний ритм і естетичну форму, що нормалізує загальну енергетику людини. Багато поколінь інстинктивно застосовували саме такі його властивості. Це пояснюється просто: малорухливий спосіб життя й стреси несприятливо позначаються на нашому здоров’ї. Завдяки танцю хребет стає більше гнучким, поліпшується робота серця. У танці ж можна не просто виразити себе творчо, але й виплеснути свої емоції, позбувшись, таким чином, від поганого настрою. Танці не тільки піднімають настрій, а й лікують багато серйозних недугів. Багато вчених розглядали вплив танцю на стан здоров’я людини й прийшли до досить вражаючих висновків. Виявляється, танцем можна успішно лікувати різні психоемоційні захворювання. Рухи рук зміцнюють міжреберну мускулатуру й дозволяють зберегти на довгі роки прекрасну форму грудей. Зміцнення м’язів пресу сприяє поліпшенню роботи травного тракту, виведенню шлаків з організму. Природно, що все це впливає на загальне самопочуття людини, у неї з’являється рум’янець і блиск в очах. Зниження ризику ішемічної хвороби серця та інсульту, нормалізація обміну речовин та імунітету, зміцнення кісток і зниження ризику остеопорозу та переломів, зникнення бронхітів і навіть полегшення перебігу астми, поліпшення постави і ходи, грація, стрункість, гнучкість – ось далеко не повний перелік аргументів на користь танців. Танець допомагає як у внутрішньому процесі розвитку особистості, від глибинного самопізнання до вміння висловлювати свої почуття, так і у соціальному – вдосконаленні мистецтва спілкування. Рухи танцю є своєрідним засобом комунікації. Можна припустити, що танець використовувався для спілкування ще тоді, коли не існувало мов. Танок зближує людей. Давно помічено, що партнери по танцях часто стають партнерами по життю. Відбувається це тому, що ритмічні рухи, які люди виконують разом, створюють почуття містичного єднання, не тільки фізичного, а й духовного. Танець дозволяє позбутися від комплексів, «панцира», який багатьом з нас так заважає жити. Жінка, що танцює, вивчає можливості своєї пластики, вчиться любити своє тіло, не намагаючись «втиснути» себе в стандарти краси. «Танець – це рух, дія, і як будь-яка дія, він відкриває нас для самих себе в справі.» (Габріелла Рот)

Всім відомо, що заняття танцями приносять гарний настрій, що є дуже важливим моментом, якщо врахувати відсоток людей, які сьогодні страждають від депресії. Систематичні заняття танцями допомагають людям, що страждають хронічними бронхітами, простудними захворюваннями і навіть полегшують астматичні напади. Заняття танцями допомагають продовжити життя, підтримують тонус всього організму і збільшують життєрадісність і працездатність. З медичної точки зору, ті навантаження, які отримує організм під час занять танцями, дають необхідне тренування судинам, серцю, м’язам і суглобам. Танець – це свого роду оздоровча програма не тільки для тілесного, а й духовного розвитку. Танці впливають на наш організм так само, як лижі або плавання. Але для лижного спорту потрібний сніг, а для плавання – водоймище або басейн. Для танців ж не потрібно нічого крім музики і «п’ятачка» простору. Тож танцюйте! Рецепт гарного настрою, здоров’я і впевненості в собі такий простий! Головне – вибрати підходящий для себе танець. Якщо він буде вам до душі, то всі хвороби відступлять самі собою. «У танці – міць, в танці – велич Землі, він твій – бери цілком!» (Агнес де Мілль)

Танець є одним з найдавніших способів, що використовуються людьми для вираження своїх почуттів та емоцій. Він зародився на самому ранньому етапі існування людства. Танець поєднує в собі фізичну, психічну і естетичну діяльність. Танці давним-давно визнані ліками. Стародавні індійці говорили: «Танець – це саме життя». І неспроста – танець, як ніщо інше, здатний наповнити вас життєвою енергією і додати нових і дуже яскравих фарб.

У різних культурах завжди існували ритуальні танці, які застосовували для лікування хворих. Досить показовий той факт, що бойові військові пеани – найпоширеніші і часто виконувані пісенно-танцювальні твори Стародавньої Греції, спочатку були магічними лікуючим танцями. У Древній Греції танці вважалися лікувальними і поділялися на підгрупи за функціональними відмінностями: - для корекції постави; - для емоційно-психологічної корекції; - для зняття стресу; - для поліпшення травлення; - для регулювання серцево-судинної діяльності; - для гарного апетиту і т.п. Існують десятки різних танцювальних шкіл. Людина завжди можете підібрати те, що підійде їй за темпераментом, і при цьому буде величезна користь. А можна з допомогою лікаря вибрати танець для певних терапевтичних цілей. Найпопулярнішим на сьогодні є стиль «латино». Мамба, ча-ча-ча, сальса, румба – ритм цих запальних танців миттєво розбурхає будь-кого. А найголовніше – латиноамериканські танці найкращим чином впливають на фігуру. Особливістю цих танців є ритмічні рухи тазом і стегнами. У результаті людина отримує відмінне тренування тазостегнових суглобів, покращується кровообіг, особливо в органах малого тазу. Також такі танці є профілактикою сексуальних розладів і гінекологічних захворювань. Латиноамеріканськими танцями в деяких країнах офіційно лікують депресію і захворювання хребта (поперекового відділу). Фламенко – прекрасний засіб для лікування остеохондрозу. Заняття в основному засновані на відпрацюванні правильної постановки корпусу. Це прекрасно зміцнює спинні м’язи, сприяє формуванню королівської постави, розпрямляє грудний відділ і плечовий пояс. Арабські танці по праву вважаються найбільш збудливими для чоловіків і самими цілющими для жінок. Танці живота приваблюють не тільки своїм витонченим еротизмом і пластикою. Завдяки чуттєвим рухам, краще починає працювати комплекс найбільш глибоких м’язів живота і діафрагма. Під час танцю внутрішні органи піддаються самому глибокому масажу, йде стимуляція роботи кишечника, зникає цілий букет хронічних захворювань. Такий танець є неперевершеною профілактикою гінекологічних хвороб. Також розробці піддаються всі відділи хребта, що надає тілу дивовижну пластичність і гнучкість. Хорошим психотерапевтичним ефектом для організму людини є також індійські танці. Вони є відмінною підмогою для людей, хворих на діабет, з різними формами артриту і гіпертонією, а також допомагають при лікуванні артеріальної гіпертонії. У кельтських танцях теж укладена особлива користь для людини. Такі танці здатні виправляти сколіоз і лордоз, а також вирівнювати форму ніг. Цей ефект досягається шляхом сильних рухів ніг і необхідності рівно тримати спину. Така необхідність стояти нерухомо і рівно приводить в роботу практично всі м’язи. Танець чудово зміцнює ікри ніг і стегон, тренує дихальну та серцево-судинну системи. Фокстрот, на думку вчених, здатний попереджати хворобу Альцгеймера. Це підтверджують результати досліджень, проведених американськими вченими. Особливу користь приносить цей запальний танок людям у віці. У ньому немає різких рухів, а ритм передбачає активну роботу всіх органів і систем. Найбільший вплив танець надає на діяльність судин мозку. Виконання вальсу – найромантичнішого і красивого танцю – зміцнює нервову систему, впливає найкращим чином на мозкову активність, зміцнює вестибулярний апарат і наповнює відчуттям глибокої задоволеності собою і навколишнім світом.

Муза російського поета Сергія Єсеніна, чудова Айседора Дункан задовго до появи терміну «психофізика» стверджувала, що душевний стан людини прямо пов’язаний з її тілесними рухами. Іншими словами, рухаючись певним чином, людина може впливати на свій душевний стан. «Нехай люди притиснуть руки до своїх сердець і прислухаються до своїх душ – тоді вони зрозуміють, як треба танцювати», – говорила вона, вважаючи, що найбільші прикрощі й печалі покидають людину в танці. Дійсно, під час танцю легко знімається не тільки м’язова напруга – прояснюється свідомість, поліпшується емоційний стан та інтелектуальні здібності. Особливо корисні танці тим, хто звик збирати в собі негативні емоції і не здатний з ними розлучитися без ризику для оточуючих. Танець виведе з депресії і змусить поглянути на світ по-новому. На думку австралійського хореографа Стефана Пейджа: «Танці – це універсальні священні ліки». З ним згодні психотерапевти, які провадять танцювальну терапію. Ця практика допомагає долати сімейні кризи, адже сповнює подружжя позитивними емоціями, об’єднує їх спільним захопленням і через невербальну взаємодію підігріває згаслі почуття. Та й на особистісному рівні користь танців важко переоцінити. В рухах людина звільняється від стресів, приймає себе такою як вона є, що позитивно позначається на самооцінці.

Окрім душі, танці, безумовно, лікують і тіло. Наприклад спалюють зайві кілограми: народні танці за півгодини занять – 225 ккал, сучасні – 330, бальні і чечітка – 200. А також покращують поставу, роботу серцево-судинної та дихальної систем, тренують різні групи м’язів, зміцнюють імунітет. Гортаючи енциклопедії, праці авторитетів історії хореографії, дансологів постійно зустрічаєш думку про терапевтичний вплив танцю, але тільки в середині XX століття він знайшов наукове підтвердження. На Заході великий розвиток отримав метод танцювальної терапії або навчального танцю. У числі перших називають проект Рудольфа фон Ліван “Ausdrucktanz”. У тридцяті роки цей метод був названий нацистами дегенеративним, а сам Ліван був змушений емігрувати до Америки, де він продовжував розвивати навчальний танець. Танцтерапію почали активно використовувати після закінчення Другої світової війни. Тоді великій кількості інвалідів та ветеранів війни була потрібна фізична і емоційна реабілітація. Танцювальна терапія стала застосовуватися в якості додаткового методу лікування стаціонарних пацієнтів. Багато хто з них не міг говорити, але вони могли танцювати. «Першою леді» танцювальної терапії вважалася Маріем Чейз, яка створила перший лікувальний і навчальний центр у Вашингтоні в госпіталі святої Єлизавети. Нова хвиля інтересу до танцювальної терапії припала на 50-і роки. В цей час були відкриті транквілізатори, що дозволило розробити і впровадити у психіатричних клініках нові програми. Вони передбачали при хронічних випадках застосування більш активних форм лікування. У 60-ті роки велася активна розробка експериментальних методів розширення самосвідомості та роботи з групами. Велика увага при цьому приділялась ролі руху. У 70-ті роки проводилися дослідження невербальної комунікації. Аналізу піддано комунікативну поведінку людського тіла. Отримані наукові дані сприяли зростанню інтересу до нових програм танцювальної терапії. Великий вплив на розвиток танцювальної терапії зробила також психоаналітична теорія, якою займалися такі вчені, як: Вільгельм Райх, Карл Юнг і Гаррі Стек Салліван. Будь-яке переживання людини, як позитивне, так і негативне, виражається в напрузі будь-якої групи м’язів. Існує біоенергетична теорія міцного зв’язку емоційних переживань і напруги м’язів. Вона була розроблена Вільгельмом Райхом і Олександром Лоуеном. Юнг зазначав терапевтичну цінність мистецьких переживань. Через танець вони дозволяють з несвідомого людини витягти неусвідомлені потяги і потреби. Відбувається звільнення людини від них.

Сучасна танцювальна терапія спрямована на зниження м’язової напруги. Вона сприяє збільшенню рухливості людини. Основна суть танцтерапії полягає в тому, що всі психічні травми людини заважають їй вільно висловлювати свої емоції. На підтримку цього м’язового затиску витрачається енергія. Після виходу назовні вона починає вільно циркулювати по всіх частинах тіла. Відомий індійський лікар і фахівець з арттерапії Сатьянараян стверджує, що танець взагалі і індійський народний танець зокрема, має не тільки психотерапевтичну дію, але також допомагає людям, хворим на діабет, гіпертонією та різними формами артриту. Сатьянараян вважає, що ритмічні рухи під музику не тільки заспокоюють нерви, але й створюють таке фізичне навантаження, яке допомагає організму боротися з дуже серйозними захворюваннями: позитивно впливає на хребет, оскільки безліч нахилів та півповоротів розробляють його шийний та поперековий відділи, зміцнюють вестибулярний апарат і серцево-судинну систему. Розроблений ним комплекс вправ прискорює метаболічні процеси і сприяє природному схудненню. Тим, хто часто відчуває головний біль, Сатьянараям рекомендує виконувати танець змії, в якому основний рух робиться шиєю. А страждаючим різними формами артриту підійдуть танці, в яких основними є рухи кистей та зап’ясть рук. Наприклад, для людей, які хворі на діабет, заняття танцями просто необхідні. Як показали спостереження за групою індійських пацієнтів-діабетиків, в результаті регулярних занять танцями у них істотно знизився рівень цукру в крові. Танці також корисні для хворих артеріальною гіпертонією. Танцювальні рухи допомагають знизити тиск і сприятливо впливають на нервові процеси в організмі. Багато фахівців вважають, що гіпертонія виникає в результаті низки порушень в нервовій системі людини як специфічна реакція організму на постійний стрес. Хронічні форми гіпертонії лікуються спеціальними антигіпертонічними препаратами, але понизити ризик розвитку захворювання на його ранніх стадіях можна за допомогою танців. Сатьянараям попереджає, що будь-який комплекс танцювальних рухів повинен бути розроблений спільно з лікарем, індивідуально для кожної людини. Особливо, якщо займатися танцем не для профілактики, а для лікування вже існуючих серйозних захворювань. Його методика танцювальної терапії була схвалена Міністерством охорони здоров’я і Асоціацією акушерства і гінекології Індії.

Сьогодні все більшої популярності набувають заняття в групах танцювальної терапії. Вони дають можливість самоактуалізації та надають впевненість у міжособистісних взаємодіях. Найбільшу ефективність показує групова танцювальна терапія. Ця методика дозволяє членам групи краще усвідомлювати власне тіло і можливості його використання. Таке усвідомлення приводить до поліпшення фізичного та емоційного стану учасників. Групова танцювальна терапія також допомагає розвивати соціальні навички людей. Танцювальні рухи служать засобом зв’язку з оточуючими, дають людині можливість самовираження. Ще одна перевага танців – ними можна займатися в будь-якому віці. Згадайте відомих танцюристів: незважаючи на похилий вік, вони зберегли прекрасну форму й продовжують радувати своїх шанувальників. «Перестають танцювати не тому що старіють, старіють тому, що перестають танцювати». (Джессі М. Ньюберн)

Українські фізіологи, психологи і психіатри теж почали вивчати причину та механізми позитивного впливу танців на самопочуття людини. У 2007 році засновано громадську організацію під назвою Українська асоціація танцювально-рухової терапії, директором якої є Світлана Ліпінська, професійний хореограф та психолог, танцтерапевт, керівник першого центру психології танцю. В Україні знайшли гарний метод лікування досить поширеного на сьогоднішній день захворювання – інсульту. Невтішна статистика свідчить про те, що серед людей, які старші за п’ятдесят років кожна 5 жінка, і кожен 6 чоловік переносять інсульт. Найстрашніше, що половина з них помирає після даної хвороби. А пацієнти, які залишилися живі після перенесеного інсульту, зазвичай залишаються інвалідами. Запропонований український метод лікування інсульту досить оригінальний і простий, а полягає він у лікуванні самими звичайними танцями. В рамках акції під гучною назвою «Стоп – інсульт» в обласних центрах країни були проведені лікувальні майстер-класи, керував якими народний артист, хореограф і професійний танцюрист, автор книги «Танець і Любов: секрет довголіття" – Григорій Чапкіс. Зі слів самого Григорія Чапкіса, він все життя присвятив саме танцям, що і дозволило йому в преклонні роки (а народився він 1930 році) зберегти міцне здоров’я і молодість. Танцюрист стверджує, що любов до хореографії і танцювальні рухи є основними умовами для профілактики інсульту. Гіди Латинської Америки люблять розповідати привабливу неправдоподібну легенду: «Якщо людина помирає в танці, вона потрапляє відразу в розряд святих». Ось і чекають тисячі бабусь чергового з численних карнавалів. Висить перед очима у такої хворої, ледве дихаючої бабусі карнавальний костюм для самби. Старенька кріпиться, чинить опір хворобі і старості, щоб померти в гарячій самбі. Карнавали в Бразилії відбуваються часто, майже кожну суботу та неділю. Приходить субота. Родичі обережно одягаються бабусю, несуть на вулицю. Починає хвора танцювати, але надії на смерть не виправдовуються. За 25 років ретельної фіксації нових святих зареєстрований лише один безумовний випадок смерті в танці. Отже, починати танцювати ніколи не пізно. І протипоказань тут теж практично немає – потрібно тільки підібрати той вид танців, який підходить саме вам, а якщо ви страждаєте якимись хронічними захворюваннями, то перед початком занять обов’язково проконсультуйтеся з лікарем і кваліфікованим хореографом для визначення оптимального фізичного навантаження.

Хочеться особливо звернути увагу на можливості класичного тренажу, який традиційно є основою занять хореографією. У процесі танцювального навчання дітей саме він є найпопулярнішим. Коли батьки хочуть бачити своїх дітей стрункими, пропорційними, рухливими, координованими, здоровими, вони намагаються віддати їх у школи, студії, гуртки, де викладається класичний танець. Сьогодні на ці можливості все більш і більш звертають увагу і намагаються використовувати вітчизняні, а особливо західні хореографи і медики. Багато хто вважає, що класичний танець, виворотна та інші основні його позиції – неприродні для людини. Штучне, не нормальне для природи походження класичного танцю – причина багатьох суперечок серед теоретиків та практиків хореографічного мистецтва. Радянське балетоведення взагалі протиставляло класичний танець природному для людини, на його погляд, народному танцю. Ярлик штучності, неприродності щільно був приклеєний до класичного танцю, став аксіомою, до якої звикли і яку не прийнято перевіряти. Цей ярлик кочував з книги в книгу і часто опинявся поруч з доказами зворотного – відповідності основних положень класичного танцю природі та ідеальної конструкції людини. На захист природності «класики» виступає незаперечний авторитет теорії та практики класичної хореографії А. Я. Ваганова, яка зазначає: «виворотне – анатомічна неминучість для всякого сценічного танцю, який бажає охопити весь обсяг рухів, мислимих для ніг і нездійсненних без виворотного … Сенс виховання ніг класичного танцівника полягає в строгому андеор. Це не естетичне поняття, а професійна необхідність. Танцівник, позбавлений виворотного, обмежений у рухах, класичний же танець зі своїм андеор має у розпорядженні все мислиме багатство танцювальних рухів ніг». Не викликає заперечень у фахівців думка Л.Д. Блока: «Людська стійка на двох ногах вже і в нормальному своєму становищі володіє багатшими можливостями різноманітних рухів, ніж в іншого зоологічного виду. Класичний танець вичерпує всі ці можливості до кінця, застосовуючи виворітні положення ноги». Отже, якщо основою класичного танцю є використання всіх закладених в «людську машину» рухових здібностей, в тому числі і тих, які не використовуються в повсякденному житті, то всі розмови про неприродність класичного танцю неправомочні. Швидше слід говорити про повернення до природних здібностей. Якщо засобами класичної хореографії вдається повернути і використовувати закладені в конструкції людини рухові можливості, то вона тим самим наближається до своєї первозданної, істинної природи. Тоді мова може йти і про очищення екології людини від наносних, неприродних нашарувань. Якщо виключати з роботи більше половини закладених у конструкцію організму можливостей, то це не може не завдавати шкоди. Від цього можуть повністю або частково атрофуватися окремі м’язи або групи м’язів, зв’язки, створюються зони недостатнього кровообігу й кровопостачання і т.д. З іншого боку, обмеження можливих рухів призводить до гіперрозвитку інших окремих м’язів і груп, до патології суглобового, кісткового і зв’язкового апаратів. Медики не заперечують благотворний вплив занять класичним танцем на організм людини, намагаються по-своєму пояснити цей феномен. Якщо класичний танець – повернення до істинної природи, екології людини, то такий результат лікувального впливу пояснимий. Визнаючи класичний тренаж потужними ліками, ставитися до нього слід обережно, адже неправильне застосування ліків може принести і шкоду. Такі приклади теж, на жаль, є.

Як і раніше, танець залишається найулюбленішим задоволенням мільйонів людей. Можна сказати, що немає людини, яка б не любила танець, не хотіла би вміти танцювати. Індустрія розваги, танцювальна індустрія стали потужною зброєю психологічного впливу. Танцювальна революція 60-х років змінила репертуар танцмайданчика. У групі сучасних і побутових танців відбуваються як позитивні, так і ті, що викликають побоювання, процеси, які вимагають пильної уваги. З’явилися танцювальні стилі, які потребують особливої фізичної підготовки з великою насиченістю складними технічними та акробатичними елементами: рок-н-рол, хіп-хоп, брейк-данс та ін. Сьогодні на хвилі моди з’являються численні танцювальні «школи», студії, які задля залучення більшої кількості відвідувачів, висувають у якості гасла своєї, інколи сумнівної, діяльності оздоровчий вплив даної танцювальної «методики». В багатьох таких установах, що мають суто комерційний, далекий від справжнього мистецтва характер, працюють недосвідчені, посередні, а іноді й просто некваліфіковані педагоги-хореографи, які за відсутності надійної системи контролю результатів роботи приватних хореографів, займаються профанацією хореографічного мистецтва, працюють не над зміцненням здоров’я вихованців, а наражають їх на ризик, іноді завдають непоправної шкоди перевантаженнями, недотриманням техніки безпеки, нехтуванням принципами поступовості ускладнення рухів.

Педагог, який прагне до поєднання хореографії та оздоровлення дітей та підлітків повинен пам’ятати, що це кропітка, планомірна, а головне, дуже відповідальна справа, яка потребує вивчення вітчизняного та світового досвіду в цій галузі, досконалого знання анатомії, фізіології та психології, опори на спеціальні дослідження та спостереження, співпраці з медичними працівниками, попереднього лікарського обстеження дітей та постійного медичного нагляду. Тільки спільні зусилля можуть дати результат. Можливості впливу позашкільного закладу на фізичний розвиток та емоційний стан дитини – величезні. Саме форми і методи позашкільної педагогіки дозволяють керувати емоційним фоном навчальних занять, здійснювати гуманізацію навчально-виховного процесу, яка сприяє встановленню доброзичливих взаємовідносин між його учасниками. Доведено, що емоційно-позитивне ставлення до навчання стимулює пізнавально-розумову активність дітей та підлітків, підвищує їх працездатність на 30-40%, робить життя повноцінним і цікавим, забезпечує міцне здоров’я. Тому перед педагогами-хореографами позашкільних навчальних закладів постає проблема розробки, апробації та постійного вдосконалення програм та методик викладання хореографічних дисциплін на здоров’язберігаючих засадах. Адже вони мають справу з найціннішим «матеріалом». Відчуття педагогом дитини, усвідомлення своєї ролі у педагогічному процесі і мети своїх виховних дій зумовлює його поведінку, сутність якої полягає у творчому вмінні обирати в кожному конкретному випадку такий підхід (з допомогою слова, вчинків, погляду, тону, жестів, міміки тощо), який оберігає здоров’я, честь і гідність кожного вихованця, всього дитячого колективу.

Валеологічна або здоров’язберігаюча компетентність педагога забезпечує організацію здорового способу власного життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах, організацію власної праці й впровадження здоров’язберігаючої функції розвитку вихованців, оволодіння ними вміннями та навичками турботи про своє здоров’я, створення належних умов для їх нормальної життєдіяльності, а саме: належний повітряний і тепловий режим, достатнє освітлення, зміна різних видів навчальної діяльності, відповідність засобів навчання індивідуальним особливостям вихованців, відповідність обсягу змісту відведеному часу на вивчення певної теми. Зміцнення здоров’я неможливе без елементарних знань основ безпеки життєдіяльності, тобто знань засад здорового способу життя – порядку життєдіяльності, який би зберігав і навіть примножував здоров’я, а не руйнував його; уміння управляти своїм організмом: і тілом, і душею. Компетентний педагог-хореограф завдяки мобілізованим достатнім знанням, умінням і професійним здібностям спроможний успішно вирішувати на практиці психолого-педагогічні задачі. Відповідати вимогам сьогодення може тільки педагог знаючий, тямущий, здатний до професійного та особистісного зростання, забезпечення ціннісно-зорієнтованого простору як для власного сталого саморозвитку і самовдосконалення, так і вихованця з проекцією на одержання гарантованих досягнень наперед заданого кінцевого позитивного результату. У кожному хореографічному гуртку позашкільного закладу зусиллями його педагогів у співпраці з батьками та громадськістю можна і потрібно створити сприятливі умови для зміцнення фізичного та психічного здоров’я вихованців.


Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Друзі сайту

Всі права захищені © 2018